ПЕДАГОГІЧНЕ ЕСЕ. 

Педагог, учитель, вихователь - довірена особа суспільства, якій вона ввіряє найдорожче і найцінніше - дітей, свою надію, своє майбутнє. Доля дітей в руках педагога, в його золотому серні, він Має бути джерелом радісного пізнавального і морального зростання своїх вихованців. Жодна інша професія не ставить таких вимог до людини. Педагог забов’язаний бути яскравою, неповторною особистістю, носієм загальнолюдських цінностей, глибоких і різноманітних знань, високої культури.
  Тисячі професій народжуються і вмирають. Та серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій. Змінюються умови й засоби виховання, та незмінним залишається головне призначення вчителя - навчити людину бути Людиною.
  Педагог має справу з конкретними людьми, проте його завдання не лише особистісно, а й суспільно зумовлене - підготовка підростаючого покоління до активної участі в житті суспільства. Ч ому суспільство змушене відкривати школи, тримати армію учителів? Для того, щоб нові покоління могли включитися у різні сфери життя (розвивати науку, мистецтво, виробляти продукцію, поширювати досвід). Саме тут, в освіті, у згорнутому вигляді діти роблять попередній шлях людства і засвоюють ті результати, яких воно досягло впродовж тисячоліть.
  Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїни знань, силу предмета, науки, процесу самоосвіти й самовдосконалення. 
А. Дістервег підкреслював, що справжніми вчителями й вихователями народжуються. Тільки той педагог залишає частку себе в дітях, хто не шкодуючи сил, творчої наснаги, таланту, вкладає в душі вихованців найбільші скарби – душевність, людяність, порядність.
  Це про мою маму, яка віддала школі 40 років свого життя. Зараз її 85 років, але не зважаючи на вік, вона завжди є взірцем педагогічної діяльності.
  Озираюсь на свій педагогічний шлях і розумію, що він схожий на плинну шумну ріку. А скільки в ній підводних каменів. І все ж, вона прекрасна. Ріка притягує до себе міццю, силою, енергією. Здається,не відходив би від неї ні на мить. 
  Так і я не уявляю іншої професії. Зараз – чітко розумію, що не змогла б обрати інший шлях. Хочеться іти вперед, добиватися нових успіхів.
  Обрати шлях вчителя – не кожен наважиться. Я безкінченно вдячна своїй родині, яка навчила мене цінити працю вчителя. В пам’яті звучать слова В.О.Сухомлинського ‘’ Любити можна те, чому уже віддав частину душі ’’. Скільки віддано за ці роки, і скільки ще треба віддати. Любов до дітей, до професії не зникає, а кожного дня стає ще мудрішою і глибшою! 
  Найти своє покликання, ствердитися в ньому – це щастя педагога.
  Працюючи вчителем, намагаєшся часто відчути, осмислити, мабуть не розкриту до цих пір істину:’’ Хто ти, педагог? В чому сенс твоєї праці?’’
  Пекар через декілька годин радіє спеченому хлібові; перукар бачить плоди своєї праці; агроном радіє першим паросткам врожаю. І тільки вчителю треба чекати роками, щоб побачити результати своєї праці, щоб відчути себе щасливим. 
  Що ж допомагає в нашій нелегкій праці? Звичайно – любов до дітей, а саме головне – терпіння. Від нас залежить, якими вони виростуть, адже ми за них відповідаємо. 
  Ось чому я намагаюся достукатися до серця кожної дитини.

З досвіду роботи вчителя математики
Вільшанської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів
Ларіонової Валентини Юхимівни.

  Кожна людина неповторна. Ця відома істина здавна вимагає від учителя неординарності. Адже він веде дитину в країну Знань, у світ прекрасного , возвеличує дитячі душі; вчить їх любові до родини , Батьківщини.
  Завжди в пошуках стежки до дитячих душ Валентина Юхимівна Ларіонова. Для неї кожна дитина – це особистість. Її покликання сіяти розумне. Добре. Вічне. У своїй роботі вона орієнтується на три визначальних поняття: розвиток;Особистість, творчість. Учителька не забуває про мудрі слова Плутарха, що розум дитини – не посудина, яку слід заповнити, а смолоскип, який треба запалити.
  Легко сказати – запалити. А що ж робити, коли дитині не подобається математика. Таке трапляється. Та вчителька вміє привернути увагу до свого предмету, постійно дбає про те, щоб учні мали добрі і міцні знання , могли їх використовувати у потрібний момент, щоб кожний учень не почував себе зайвим і невмілим на уроці. Вміє встановити стосунки між учителем і учнем, які зумовлені принципами педагогіки співробітництва.
 Учні завжди бачать в ній свого товариша, доброго порадника.
  Останнім часом у шкільну практику вводять різні інноваційні підходи. Валентина Юхимівна йде в ногу з життям. У формі колективної гри проводить інтегровані уроки з учителями історії,літератури. Практикує проведення нетрадиційних уроків. На таких уроках зберігається триєдина мета навчання, бо гра дозволить : легко і швидко повторити і закріпити пройдений матеріал; розвивати швидке логічне мислення ; виховувати в дусі колективізму . В ігровій формі були проведені уроки за темами : «Відсотки»,»Модуль числа»,»Піраміди і стародавній Єгипет».
  Так, на уроці в 6.кл. за темою «Модуль числа» Валентина Юхимівна в цікавій формі перевіряє домашнє завдання : учні поповнюють табличку, записують координати точок, позначають на координатній прямій точки. А потім групи учнів давали питання одна одній. На третьому етапі уроку вчителька вводить учні у математичне місто Відо, в якому мешкають додатні та від’ємні числа, а між ними – пан Нуль.
Потрібно зупинити сварки в цій країні між числами, які вихвалялися своєю вищістю. Та ось появляється П’ятірка, яка розповідає про свою улюблену телепередачу «Поле чудес» , та не може погодитися з паном Нульовичем з тим, що є однаковим у двох протилежних чисел. І пропонує всім подумати над цим , а відповідь над цим, а відповідь має бути з 6 букв. На допомогу її прийшло протилежне число. Вони домовились зустрітися на нейтральній території біля 0.
  Мінус П’ятірка йшла і вголос лічила кроки:(один крок = одиничному відрізку).Один , два,три. Чотири,п’ять…Тільки промовила п’ять, як з’являється П’ятірка.
Яка зрозуміла, що є в них спільною, і радісно вигукнула : «Так ось , що є в нас спільного! Це кількість кроків до початку відліку».
Але Мінус П’ятірку говорить, що в слові кроки лише 5 букв. Одна клітинка є зайвою, вона виявляється кмітливою і визначила, що це відстань від її будинку до початку відліку до точки на координатній прямій і математиці використовується так часто, і має таке велике значення , що для неї існує особливий термін : модуль.
  Далі розглядають властивості модуля та його запис.
  Ось так: /a/ = а, якщо а >0
  якщо а=0
  -а, якщо а<0
  в черговий раз Нуль вирішив проблему, яка виникла. А далі вчителька підводить підсумок, закріплює вивчене. На цьому етапі уроку пожвавлюється активність учнів, вони добре засвоїли тему, намагаються одержати високий бал, тому й домашнє завдання сприйняли з захопленням.
  Виставити бали на уроці допомагали консультанти: вони рахували ігрові бали. А з учителькою перевели в шкільні. 
  Звичайно, колективна гра не може оцінити об’єктивності кожного учня. Але вона допомагає розвивати пізнавальну активність учнів. Підвищує інтерес до вивчення предмету. Крім того, колективне повторення допомагає слабшим у навчанні учням отримання уявлення про вивчений матеріал. І можна сподіватися, що на контрольній роботі будуть позитивні результати. 
  У Валентини Юхимівни є хороша риса – вміння бути сучасною. Вона постійно поглиблює свої знання, стежить за новинами літератури, використовує передову методику. З честю виконує обов’язки голови районного методичного об’єднання вчителів математики. 
 Усі свої сили, натхнення віддає вона улюбленій справі – навчанню й вихованню дітей.